Слухай, тату

Слухай, тату... Знаєш, просто спогади лишають слід.

Я, здається, вже доросла, бачу зовсім інший світ.

Віднайду потрібне слово з-поміж неважливих слів.

Я, мабуть, уже готова говорити без тонів.

Зрозуміла, що багато, сотні тисяч є причин,

Щоби осудити тата, і сердитись на мужчин.

Та вдалося зрозуміти, що таких, як ти нема.

Доки ти живеш на світі - не прийде моя зима.

Може, я образив чимось найдорожчого з людей,

Не спиняючи лавину слів, що вирвались з грудей.

Довелось не раз питати, чому так, як не у всіх.

Може відповіді дати тільки той, хто знає їх...

Ти не раз, як льотчик збитий, мовчки падав з висоти.

Як я міг тебе судити, не пройшовши те, що ти.

...Куди виросло би его, до яких іще вершин.

Коли б не спитав у мене, щось подібне і мій син.

Добре, що ти є, як жива вода, татові слова

Добре, що ти є, як жива вода, татові слова

Усвідомлюю провину, зазирну в минулі дні...

Ти ж не мав і половини того, що віддав мені.

Я з нуля почала жити, ти пішов із мінусів.

Ми тепер з тобою - квити. Або квіти на вікні.

Що ти мав, мій рідний тату, тільки холод і війну?

Те, що змусило страждати - перейшло у сивину.

Вже тепер немає шансу те, що розділило нас.

Ти у стані декадансу і мене торкнувся час.