Перекотиполе

Я іноді не помічала сонце,

І Богом подароване тепло.

Душа моя розхитана, як човен,

Шукала берег і жила, немов

Для неї не було на світі місця.

І вітер, просто вітер звідусіль.

Та чула голос: «Донечко, не бійся,

Віддай Мені схвильованість і біль».

Моя душа, як перекотиполе,

То бігла, то лежала край життя.

Поранена то сумнівом, то болем,

Котилася, шукаючи свій шлях.

Я так хотів те щастя відшукати,

Душу заспокоїти не міг.

Завдяки великійблагодаті,

Зупинився коло Божих ніг.

Тобі, Господь, слава, алілуя,

Для мого щастя Ти усе зробив.

Тобі, Господь, слава, алілуя

За вічну радість і душевний мир.

Веди менетуди, де Твої весни.

З Тобою я пливу на глибину.

Ти бачиш всі мотиви мого серця,

Те, як сильно я Тебе люблю.

Тримай мене, не відпускай ніколи,

Щоб доля не замерзла на вітрах,

Я вже давноне перекотиполе,

Відпочиваю у Твоїх руках.

Я засинаю під спогади,

Я прокидаюсь під мрії,

У райських садах Твоїх, Господи,

Цвіте моє серце, радіє.