24

Я не знаю чому дата випуску треку співпала зі всіма подіями в моїй країні… Мені знову бракує слів..хочеться так багато сказати, а я…не можу Сьогодні вперше побачила і почула ракети в Києві...це не те відчуття, як зі стрічки телеграму, зовсім не те. Знову все наче 24-того. Хтось цього ранку не прокинувся, хтось заживо згорів в машині… Питання: «як ти?» знову набуло нового сенсу. В голові занадто багато питань, на які мало відповідей Я теж не знаю відповіді Я правда не знаю... Але я вірю, що Бог ВСЕ бачить і ВСЕ контролює. Навіть тоді, коли я цього не розумію. Буря навколо не повинна змусити мене думати, що сонця не існує. Навпаки. Буря навколо змушує цінувати сонцем. Відтепер ніколи не любитиму число 24. З цим числом пов’язано занадто багато трагічних подій. Не просто багато. ЗАНАДТО багато. Я не прошу в Бога пояснень цієї війни. Хто я, щоб Творець Всесвіту мені це пояснював? Та й взагалі, чи від Нього потрібно вимагати ці відповіді? Я прошу про захист. Захист мого серця від зла. Про душі, про український народ, про нашу владу, всіх військових, волонтерів, лікарів. Людей, які наближають нашу перемогу. Молитва - набагато міцніша зброя, ніж ти і я можемо уявити. І сила не в нас, тих, хто молиться, а сила в Тому, Хто чує ці молитви! Давайте довіримось Творцеві в цьому штормі, добре? Я знаю, що це складно..але все ж...